— Ба через тебе. Хіба люде не говорять про тебе на селі? Хіба не знаємо, як ти нападалась на невістку? Отак як раз, як ота стара сука, Параска, на мене, що я через неі и світа не бачу.
— Палажко! не бреши на старість! Ти гріха не боісся, говорила Кайдашиха.
— Ба не брешу. Бреши сама! крикнула Палажка и кинулась на Кайдашиху, як півень кидається на другого півня.
— Ба брешиш! Яке тобі діло до мене, та до моєі невістки? Яке тобі діло до того, що в нашій хаті робиться? На що тобі заглядати в наші горшки?
Кайдашиха кричала и совалась с кулаками до Палажки. Палажка кидалась до Кайдашихи й била кулаком об кулак. Вони то збігались, то розбігались, як ті півні, що кидаютяся один на другого.
— За моі горшки, за мою невістку ось тобі на! сказала Кайдашиха и тикнула Палажці дулю під самісінький ніс, так що вона аж голову задерла.
— А тобі ось дві!
Палажка стулила дві дулі, покрутила одну кругом другоі и сунула обидві під самий ніс Кайдашисі.
Кайдаш побачив, що непереливки, пхнув одну бабу на один бік, а другу на другий.
— Куди яка пані! проше та проше, пані економша! дражнилась Палажка с Кайдашихи: це по-панський дулі тичеш; нічого сказати, звичайна!
— Не твоє діло, попанський, чи не попанський! вбірайся та ходім в волость, от що! репетувала Кайдашиха.
— То й піду! ти думаєш, я тебе боюся? То й піду! Піди попереду вберися в жовті чоботи та в червоне намисто, пані економша, коли хочеш вести мене позивати в волость.
— Не тільки в жовті, в червоні чоботи взуюсь, а таки тебе в тюрму посажу! кричала Кайдашиха и крутилась на одному місці, неначе козачка танцювала.
— Не діждеш! погана! Готуй ладан та свічки, а не червоні чоботи. Ти попереду здохнеш, ніж я буду в тюрмі сидіти, кричала Палажка и крутилась на одному місці проти Кайдашихи, розставивши руки, неначе метелиці дріботіла.
Кайдаш и Лаврін вмішались и собі в бабську змажку, кричали на все горло, змагались разом з бабами и підняли такий гвалт на ввесь куток, що люде повибігали з хат. Параска знов
