Сторінка:Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сім'я. 1879.pdf/106

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

голосом. Люди говорили, ніби іі прокляв батько, прокляла мати, прокляв увесь рід и вона с того часу ходить в Киіві по манастирях в одній сорочці, боса й простоволоса, бліда, як смерть, нічого не ість, не пъє й не говорить, та все просить Бога журавлиним та совиним голосом, та виє як собака, то нявчить, як кішка, то реве, як товаряка. Всі Кайдаші стояли кругом баби посхилявши голови, и тільки важко здихали. Кайдашисі здалося, що та молодиця Мелашка. Вона боялась, що іі проклін побив Мелашку, як лиха година. Вона почула свою провину и тільки плакала мовчки.

Через кілька день через Семигори йшли с Киіва люде й росказували, що коло Киіва в бору знайшли вбиту молодицю. Та чутка полетіла по селу. Баба Параска принесла ту звістку до Кайдашів. Кайдашиха дуже стревожилась. Іі серце помякшало и вона дуже жалкувала за тим, що не добре обходилась с своєю невісткою.

Тим часом чутка про Мелашку пішла по близьких селах, дійшла до Бієвців. В Бієвцях скрізь говорили и про сина, що приріс руками до материних кіс, и про молодицю, прокляту родом, и про вбиту жінку в бору. Мелашчин батько та мати побігли в Семигори до Кайдаша. Вони довідались, що Мелашка й справді пропала десь у Киіві.

Бідна Балашиха плакала; Балаш и собі плакав; Кайдашиха ридала, бо знала свою провину; Лаврін стояв коло порога и собі плакав. Карпо з Мотрею, забувши про колотнечу з матірю, и собі ввійшли в хату и сумно дивились, підперши руками голови. В хаті неначе лежала на лаві мертва Мелашка, и вся рідня зібралась іі ховати.

— Боже мій милостивий! голосила Мелашчина мати: як би Мелашка вмерла дома, міні не було б так жалко; я б знала, що вона вмерла; я б іі оплакала полюдський, а то може іі тіло звірі рознесли по лісу. А все, свахо, через вас. Чи то раз Мелашка приходила до мене та обливалась слізми?

Кайдашиха втерла слёзи рукавом и терпіла не менче од Балашихи. Несподіване горе впало на неі, як камінь з неба. Довго плакали та сумували Кайдаші й Балаші. Кайдашиха, Балашиха та Лаврін постановили йти до Киіва та шукати Мелашки. Балашиха вернулась на час в Бієвці, щоб тільки забрати на дорогу одежу та харч, и вони в трёх зараз, таки того дня пішли до Киіва.