Сторінка:Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сім'я. 1879.pdf/107

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Тим часом Мелашка служила в Киіві в проскурниці. Вона прожила перший тиждень тихо, спокійно, як у Бога за дверима. Робота в проскурниці була нетяжка, після всякоі роботи в свекрухи. Харч була добра. Сама проскурниця була добра женщина не лаяла, не гризла Мелашки з ранку до вечора як свекруха. Перший тиждень Мелашка одпочивила. Але другого тижня, після провід, Мелашка почала скучати за Лавроном. Вона виробляла проскури, а іі думки бродили в Семигорах кругом милого. От ій здається, що вона стоіть з Лавроном в садку під черешнею, розмавляє з ним, дивиться ёму в вічі; Лаврін докоряє ій за те, що він любив іі, як свою душу, жалував іі, як мати дитину, а вона покинула ёго. От вона примічає в ёго очах слёзи; слёзи виступили з ёго синіх очей и полились по румяних щоках на траву…

Мелашка з разу заплакала так, що слёзи полились з ій очей річкою на стіл. Вона ледві встигла перехопити іх рукавом.

— Чого ти, Мелашко плачеш? спитала проскурниця: чи жаль тобі села, чи матері, чи чоловіка?

— Не жаль міні ні села, ні роду, жаль міні тільки чоловіка. Мабуть він за мною побивається, коли зразу так залило мою душу слізми.

— То вернися додому, коли тобі за ним жалко, говорила проскурниця.

— Не вернуся, матушко! Міні здається, що треба вертатися в пекло, як тільки я згадаю про свекра та свекруху. Як би міні прикликати сюда Лаврона, я б до смерти не вернулася в Семигори.

Мелашка посажала в піч проскури, вийшла на двір и стала на воротах. Ворота виходили в цвинтар; через іх було видно високі стовпи церкви с широкими желізними східцями. На східцях сиділи й стояли богомольці. В церкві правили вечерню. Мелашка обвела очима богомольців и вгляділа семигорських молодиць. Вона так зраділа, що крикнула й хотіла побігти до іх роспитати про Лаврона, але схаменулась и оступилась за браму. Вона дивилась зза брами на своіх людей и неначе побачила Лаврона та рідну матір.

Вечерня скінчилась. Люде розійшлись; пішли с цвинтаря й семигорські молодиці. Мелашка слідила за ними, доки вони не зайшли за залізні гратки. Молодиці обернулись, вгляділи іі, але вона так швидко одскочила за ворота, що молодицям здалося, ніби вони бачили мрію похожу на Мелашку.