— А як прийдеться платити подушне та за землю, то й тоді мене не спитаєсся? сказав Кайдаш.
— Ви берете гроші в своі руки, то ви й платіть. Давайте міні гроші в руки, то й я буду платити, сказав Лаврін.
— Може ти хочеш, щоб я й тобі виділив твою частку поля, як Карпові?
— Нащо? Ваша частка й моя частка; ви сёгодня господар, а я завтра, сказав Лаврін.
— Добре поважаєш старого батька! Покарає тебе Господь за мене, а як не тебе, то твоіх дітей, сказав батько.
— Не питай старого, а питай бувалого, сказав Лаврін: карали ви Мотрю, карали вже й Мелашку и без Господа: буде з нас тієі кари.
С того часу Лаврін загарбав господарство у своі руки. Батько мусів мовчати и рідко коли вмішувався до господарства. Він більше майстрував, зарабляв гроші, постив усі пятниці та з горя сливе щодня вертався в вечері додому с шинку пяний. Ёго голова стала сива, аж біла, тільки брови чорніли на широкому блідому лиці, та темні очі блищали, неначе десь у ямах, глибоко позападавши під бровами.
Раз у спасівку старий Кайдаш пішов в суботу на вечерню. Сонце стояло над лісом. Церква була порожня. В бабинці стояла одним одна баба. Кайдаш став на коліна и бив поклони. Дяк співав жалібну та смутну церковну пісню. Коли це чує Кайдаш, щось потягає тоненьким голосом за дяком. Голос лявся, як срібло, десь зверху. Він підняв очі и глянув на иконостас. Зверху на иконостасі стояв чималий золотий хрест с терновим вінком на перехресті, а по боках коло хреста стояли навколішки два позолочені янголи. Кайдаш глянув на янголів, вони роскривали роти и співали разом з дяком тоненькими голосами. Кайдаш стревожився й одвів очі. Коли гляне він на намісні образи, и вони роскривають роти и співають. Він глянув на дванайцять апостолів поверх царських врат и почув, що й вони співають, а разом з ними співають всі образи в церкві… Кайдаш перелякався и став на ноги. Слухає він и дивується. Коли це чує він, дяк ні с сего, ні с того, як закукурікає на всю церкву, зовсім як півень, а далі як зареве на все горло поволячий, а потім як завиє пововчий страшним диким голосом. Кайдаш повертав головою на всі боки, всі образи співали. Дивиться він на образ Варвари, Варвара почала ворушатись, заворушила пальцями, повернула очима; на ій одежа замаяла. Він глянув на новий великий образ Параскеви
