— Брешеш, не докажеш! ти сама злодюга, бо обкрадала мене, мою працю цілий рік. Я на тебе робила, як на пана панщину, кричала Мотря.
— А чом же ти мене не кидала, коли тобі було в мене погано? пищала Кайдашиха: чом тебе чорти не понесли на Басарабію або за границю?
— Овва! за таке паскудство та оце тікала б за границю! Тікай сама хоч під шум, під греблю! гвалтувала Мотря: ти злодюга, ти змія, ти відьма!
— Хто? я? я відьма? я злодюга? сичала Кайдашиха: ось тобі на!
Кайдашиха тикнула Мотрі дулю та не потрапила в ніс, та в око. Мотря вхопила диркача й сунула держалном Кайдашисі просто межи очі.
— Ой лишечко! виколола проклята змія міні око! заплакала Кайдашиха и вхопилась за праве око.
В неі з ока потекла кров. Лаврін та Мелашка побачили кров и разлютувались. Вони кинулись обороняти матір. Лаврін пхнув Мотрю. Мотря дала сторкача на лаву. Карпо кинувся обороняти Мотрю и пхнув Лаврона. Лаврін ударився об мисник. Три полумиски, спасені Лавроном од наглоі смерти, посипались ёму на голову.
— Одривай, Карпе, хату, бо я тебе покину с твоєю проклятою матірю, с твоім иродовим родом, кричала Мотря.
— В волость іі, сучу дочку, розбишаку! в тюрму іі! Одривай, Лавроне, іх хату, бо я сама полізу, та буду зривати кулики.
Лаврін и справді розлютувався. Він ухопив драбину, при ставив до стріхи, вискочив на покрівлю и почав зривати кулики с Карповоі хати. Кулики сипались на землю. На хаті заблищали крокви й лати, як сухі ребра.
Тим часом Кайдашиха зумисне розмазала кров по всему виду, замазала в кров пазуху, повисмикувала спід очіпка волосся та й побігла до священика, а потім в волость и наробила там гвалту.
— Ой Боже мій! дзвоніть у всі дзвони! Карпо з Мотрею вбили Лаврона, вбили Мелашку, вбили й мене! Рятуйте, хто в Бога вірує! кричала не своім голосом Кайдашиха в волості: скликайте громаду та зараз, зараз!
Волосний и писар, побачивши окрівавляну Кайдашиху, полякались и побігли до Кайдашенків. За ними бігла Кайдашиха та кричала на все село. Волосний с писарем прибігли в двір и вгля-
