Сторінка:Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сім'я. 1879.pdf/30

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Та вже й робоча ваша дочка! Що за золота в вас дитина. Там так пильнує коло роботи, що й не розгинається. Ото, моє серце, гарну невісточку матиму, коли дасть Господь милосердний довести діло до ладу, заговорила Кайдашиха, неначе в розмові мед розлила по хаті.

Довбишка гукнула на Мотрю. Мотря ввійшла в хату и стала коло порога. Мати загадала ій зібрати з глечика сметану та накраяти сала. Сама хазяйка накраяла хліба а хозяін вніс с хижки бокату пляшку горілки и поставив на стіл. В горільці плавав червоний стрючок перцю, неначе тільки що вирваний на городі. Кайдаш глянув на перець, и в ёго слинка потекла.

Мотря поставила на стіл полумисок с сметаною и тарілку с шматочками сала. Кайдашиха не зводила з Мотрі очей, неначе хотіла випитати всю іі душу. Іі очі з мякеньких стали зразу тверденькі. Брови насупились, а осміх злетів з уст и ніби сів десь на образах.

— Спасибі тобі, моє серце кохане, що ти нас витаєш, промовила Кайдашиха до Мотрі, и знов на іі уста прилинув осміх, а с словами неначе полилась патока.

Кайдашиха сиділа, згорнувши руки, ніби тільки що запричастилась и прийшла с церкви.

Мотря підвела на будущу свекруху гострі очі й постерегла ту патоку своім пронизуватим розумом. Той солодкий медок зразу не сподобався Мотрі.

Тим часом Довбишка звеліла дочці роскласти в челюстях трісок и спражити яєшню. Мотря почала поратись коло печі. Хазяін налив чарку перцівки. В Кайдаша натекло повний рот слини. Він насилу вдержався, щоб не плюнути під стіл.

Хазяін підняв чарку вгору и почав приказувати: даруй же, Боже, нам щастя и здоровя, а помершим пошли, Господи, царство небесне. Поможи нам, Боже, довести діло до кінця, а ти, дочко, будь щаслива й здорова. Як будеш свекрові та свекрусі покірненька, буде твоя голівонька веселенька!

Хазяін випив усю чарку до самого дна, щоб не зоставалось на слези, знов налив и подав Кайдашеві. Кайдаш устав, приказав до чарки кілька слів и швидче вкинув у рот горілку. Хазяін знов налив чарку и подав Кайдашисі. Кайдашиха взяла чарку и наговорила приказок живим и мертвим повнісіньку хату.

— Даруй же, Боже, нам и нашим дітям вік довгий та щасливий, щоб ти, моя дочко, була здорова, як вода, щоб цвіла до віку, як рожа, щоб ти закрасила мою хату, моя втіхо, як зозуля