Сторінка:Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сім'я. 1879.pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

воними очима, з огняним язиком. Те страхіття зареготалось на всю хату, и на ёго голові виросли роги, а спід губи висунулась борода до самого долу. Кобила росла на всю хату, достала до ёго головою, налягла на ёго зверху тай почала душити. Двері одчинились и в хату ввійшла свята пятниця, з роспущеними косами, з золотим вінцем на голові, в широкій одежі с червоного та жовтого огню. Кайдаш закричав не своім голосом. Він хотів устати, але не міг и поворушитись. Ёму здавалось, що ёго тіло стало залізне. Сини поперекидались, повскакували с постелі и кинулись до батька. Мотря й Кайдашиха перестали сваритись и собі повставали. Карпо будив батька, а батько ніяк не міг прокинутись и все стогнав та кричав, неначе він топився у воді. Карпо перекинув батька на бік, и він тільки тоді прокинувся й опамятувався.

— Тату! чого це ви так кричите? мабуть вам щось страшне приснилось, питав батька Карпо.

Кайдаш підвівся, сів на лаві и довго протерав очі. Страшний сон перелякав ёго. Він устав з лави, почав молитись Богу перед образами. Ёму все здавалось, що ёго карає свята пятниця за те, що він не додержував посту в пятниці и в вечері в шинку напивався горілки.

Такий несподіваний випадок завязав рот свекрусі й невістці. Вони обидві кинулись до роботи, але Мотря не вимітала хати та все поглядала скоса на свекруху. Свекруха так само поглядала то на віник, то на невістку, а далі витягла с скрині сорочку и сіла коло вікна шити. Мотря одімкнула свою скриню, витягла стару сорочку и собі сіла латати коло другого вікна.

Обід докіпав у печі. Борщ, приставляний до жару, дув бульки и клекотів вряди-годи, неначе хто в ёму ляпав ложкою. Хата стояла неметена. Свекруха глянула на невістку спід лоба и промовила:

— Чого це ти, Мотре, сіла шити? хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений, а хата стоіть и досі неметена.

— Та вже ж бачу, не повилазили, обізвалась Мотря, затягуючи нитку в вушко.

— Гляди лиш, щоб тобі и справді не повилазили. Сядеш собі шити по обіді, як упораєсся.

— Ох, ох! так у мене чогось болить спина, так ниють руки, почала Мотря тонесеньким голосом передражнюючи свекруху.

— Дражнись, дражнись! сказала свекруха. Кидай сорочку та вимітай хату, кажу тобі. Я хазяйка в хаті, а не ти. Роби те, що тобі приказують.