Бліде батькове лице стало жовте, як віск. Він кинувся до Карпа. Карпо встав з лави як стовп.
— Що ви міні цвікаєте в вічі, неначе змовились. Хіба я не ваш батько? Хіба міні не можна в своій хаті порядок дати?
— Тату! не махайте на мене руками, бо и в мене руки є! сказав Карпо и собі зблід на виду. Ёго червоні губи побіліли, як полотно.
— Як візьму налигача, то я вас обох так обчухраю, що ви будете міні покорятись.
— Тату! оступіться, прошу вас, сказав Карпо, блідий, як смерть, бо й я налигача знайду.
Кайдаш побачив, що Карпо не жартує. Він не мовчав батькові й маленьким, а тепер по всему було видно, що він говорить не на вітер.
— Пху на тебе, сатано! плюнув на бік Кайдаш и хрепнув дверима так, що с полиці полетіло горня и розбилось на шматочки.
— Так, сину, так! добре говориш з батьком, ще й жінку свою навчаєш! Ти візьми ремінні віжки та загнуздай іі так, щоб вона й не повернулась. Ну взяла собі невісточку! взяла собі в хату біду!
Мотря сиділа коло вікна, червона, як жар, и плутала ниткою вздовж и в поперек и по комірі й по пазусі. Карпо вийшов с хати и собі хрепнув дверима так, що вікна задзвеніли. Кайдашиха й Мотря зостались у хаті вдвох, сиділи коло вікон одна проти другоі и ніби шили, не піднімаючи очей од шитва. В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав вряди-годи здоровими бульками, неначе старий дід гарчав та сплёвував на жар, а густа каша ніби стогнала в горшку, підіймаючи густий вершок угору, ніби вона дихала й підіймала важкі груди. А зимне сонце глянуло весело в вікно и заграло рожевим світом на білому комині, на білій грубі и намалювало долі чотирі шибки с чорними рамами, с чудними малюнками простого прищуватого скла. Молодиці все сиділи одна проти другоі, все шили и понашивали од злости таких безконечників, що після прийшлось ім довго випорювати та росплутувати. Вони шили, а скоса все поглядали на того капосного віника, що стояв у кутку, під мисником.
В хату ввійшов Лаврін, узяв віника и почав мести діл. Од вікон до самоі печі простяглися ніби огняні стовпи, виткані с сонця та дрібноі куряви, котра ворушилась в ясному промінні, як дрібнісінька мошка.
