Сторінка:Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сім'я. 1879.pdf/48

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Як уже там буде, а гірше не буде, як у вас. Колиб хоч одну тонку сорочку одкраяли на святки. Чи вже я в вас и того не заробила?

— Оце причепилась причепа! Про мене бери все полотно та й закутайся в ёго з головою. Так уже настирилась міні, що вже й не знаю, як од тебе одчепитись, сказала Кайдашиха.

Мотря одвернулась до вікна и вперве заплакала од того часу, як переступила через свекрів поріг. Вона почула, що свекруха обіжає іі в тому, в чому вона поклала багато праці своіх рук. Вона втерла крадькома слёзи рукавом.

Мотря взяла одкраяне для неі полотно и швиргонула ёго на лаву. Довго лежало воно на лаві, надувшись, неначе сердилось на невістку. Мотря достала с скрині червоноі та синёі заполочі и вже над вечір сіла вишивати рукави квітами. Квітки виходили здорові та лапаті, неначе вона вишивала іх на мішку або на рядні. Мотря плюнула, покинула шити роскішний хміль и тільки подекуди поцяцькувала рукави пружками та маленькими зірками.

Пошила Мотря сорочку, випрала й наділа. Товсте полотно синіло, як буз. Вона глянула в дзеркало и для неі здалося, що при такій сорочці в неі лице почорніло й брови стали нетакі гарні.

— Була я в батька, було моє личко біленьке й брови чорненькі, а в свекора личко моє змарніло, й брови полиняли, подумала Мотря, роздивляючись на себе в дзеркалі. Иззість свекруха, люта змія, мій вік молоденький.

Свекруха пішла до шинку та на підпитку судила свою невістку на все село, що невістка ледаща, не хоче діла робити, що вона нічим не догодить невістці: що справить, то все для неі погане, та дешеве, та не до лиця.

Молоді молодиці все часто переказували Мотрі, як іі судить у корчмі свекруха.

— Потривай же, свекрухо: не буду я більше для твоєі панськоі шкури тонкого полотна прясти, подумала Мотря, и с того часу вона стала прясти починки собі окроми та ховати в свою скриню.

— Навіщо, ти, Мотре, ховаєш починки в свою скриню? спитала Кайдашиха.

— На те що треба; не буду ж іх істи, одрубала Мотря.

— А може й поіси, хто тебе знає, сказала Кайдашиха.

— Не бійтесь, не понесу в шинок, не пропю и не буду на підпитку вас судити, як ви мене судите.