Люта, як огонь, Мотря вхопила с стола миску з борщом и кинула іі під ноги свекрусі. Миска розлетілась на черепки; картопля покотилась аж під припічок.
— Пху на вас! плюнув старий Кайдаш на розлитий борщ и пішов у повітку робити воза.
— Пху! плюнув и собі Карпо та й вийшов с хати.
Лаврін присів и жартовливо плюнув на самісіньку копичку буряків та квасолі та й собі пішов с хати.
В хаті зостались самі молодиці. Кайдашиха стояла коло печі над розбитою мискою, як камяна. Мотря стояла коло стола, як деревяний стовп и дивилась на широкі потекі на стіні коло помийниці.
В хаті було тихо, тільки в печі на жару шкварчала ринка з вишкварками так сердито та голосно, неначе кричало десять бабів разом, побравшись за коси. Сало шипіло, як змія, булькотало, кувікало, як свиня в тину, геготало, як гуска, гавкало як собака, пищало, скреготало, а далі ніби завило: гвалт, гвалт, гвалт! Ринка, вся промочена салом, спахнула полумям. Сало загуло й підняло здоровий огняний язик, лизнуло челюсти и загуло вітром в комині.
Кайдашиха обернулась, глянула на огняне море в челюстях, вихопила с печі ринку и накрила іі ганчіркою. Ринка погасла а по хаті пішов такий чад, такий смердячий дим, що Кайдашиха закашляла и заприхала губами. Погасивши ринку, вона крикнула на Мотрю:
— Візьми ж віник та підмети, коли напаскудила своім борщем серед хати, або про мене, сховай оте добро в свою скриню.
Мотря взяла віник и згорнула черепки, буряки та картоплю до помийниці и укинула в помийницю.
— Зварила обід для свиней; хто вже хто, а свині тобі сегодня подякують за хліб за сіль, сказала Кайдашиха.
Мотря мовчала тільки зуби сціпила. Вона вхопила кожух, накинула на себе та й побігла до своєі матері.
— Дайте, мамо, пообідати, сказала вона Довбишці.
— А чом же ти не пообідала дома, спитала мати.
— В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, — полумям на мене дише, а з носа гонить дим кужілем. На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од іі очей молоко кисне.
— Кажи, дочко свекрові, щоб вас одділив, а то ви колись с свекрухою спалите хату, сказала Довбишка, насипаючи в миску борщу.
