Сторінка:Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сім'я. 1879.pdf/76

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Оце, Боже мій! гарні гості, та не знаю, чим вас и витати. Тепер петрівка, такий важкий час, бідкалась Балашиха.

— Адже ж, мамо, я принесла з ліса глечик суниць, вихопилась Мелашка: зварімо на полудень вареники с суниць та с полуниць.

— Одже ти, дочко, добре говориш, сказала Балашиха. Побіжи, вибери свіжих огірочків та й захожуйся коло вареників, а ми с свахою трошки поговоримо.

Мелашка завешталась по хаті, зняла с кілків ночови, винесла в сіни и пішла в хижку за борошном. Кайдашиха не зводила з неі очей. Мелашка була молоденька й невеличка на зріст, але проворна.

— Ну, невелика поміч буде міні с такоі невістки. Для неі ще б тільки на припічку кашу істи, думала Кайдашиха.

Хлопець приніс кварту горілки. Балашиха накраяла хліба. Балаш почастував гостей горілкою. Кайдаш вихилив чарку до дна, а Кайдашиха, по своєму звичаю, тільки губи вмочила и втерлась хусточкою. Вона взяла закусити шматочок хліба. Хліб був чорний, як земля, глевкий та несмачний. Кайдашиха через силу проковтнула шматочок. Хліб давив іі в горлі.

— Чи ці люде вбогі, чи Балашиха зовсім не господиня. Довго прийдеться міні вчити цю Мелашку, подумала Кайдашиха и важко зітхнула: коли б хоч не була така сатана, як Мотря. И в Мотрі не поганчі брови, а під тими бровами ціла купа лиха.

— Погана в вас в Бієвцях горілка, неначе сироватка с перцем, сказав Кайдаш, згадуючи ту чудову запіканку с червоним перцем, що він пив на розглядинах в Довбиша.

— Погана, бо иродів шинкар мішає з водою, промовив Балаш: бодай ёму смерть така, як оце горілка.

— Так тільки смердить горілкою, сказав Кайдаш.

Хозяін почастував Кайдашиху. Кайдашиха багато приказувала, а мало пила.

— Ну та й горда моя сваха! тільки полоще губи в чарці, подумала Балашиха.

Поки старі балакали та пили, Мелашка ростопила в печі и поліпила вареники. Кайдашиха не зводила з неі очей, та все скоса поглядала на чорні, неначе житні вареники на ситі.

Швидко й вареники поспіли. Балашиха одцідила іх на друшляк и подала на стіл.

— Вибачайте на цей раз, будьте ласкаві. До вареників нема меду, сказала хазяйка.