Сторінка:Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сім'я. 1879.pdf/81

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Ой Боже мій, с цим недбайлом! крикнула Кайдашиха, глянувши на Мелашку: тепер про мене, сажай руки в лемішку та й мішай.

В Мелашки затрусились руки. Вона вхопила ложку и почала вимішувати лемішку ложкою.

— Мати твоя, мабуть, вимішувала лемішку ложкою та й тебе навчила, крикнула з злістю Кайдашиха.

Мелашку здавило в горлі. Вона заплакала.

Тільки що Кайдашиха виплескала хліб, а Мелашка посажала, посипаючи лопату межисідкою, голодний Кайдаш знов увійшов у хату и почав лаяти и жінку й невістку.

— Якого ви недовірка у двох робите, що в вас и досі обід не готовий! крикнув Кайдаш на всю хату. Піди, Мелашко до Мотрі та позич хліба на обід.

Тільки що Мелашка ступила на поріг, Кайдашиха крикнула так, неначе на неі линув кипятком.

— Не йди до Мотрі позичати хліба, бо ноги рогачем поперебиваю! в неі снігу зімою не достанеш.

В Карповій противній хаті двері були одчиняні. Мотря почула ті слова.

— Як тільки котра з вас ступить на мій поріг, то я вам обом поперебиваю ноги оцією кочергою, крикнула Мотря с свого порога и показала кочергу: сплять до обіда та ще тебе й судять: судіть вже Мелашку, а мене не зачіпайте.

Мотря причинила своі двері, аж горище загуло, як бубон. Мелашка побігла до сусіди позичати хліба на обід.

Мелашка позичила хліб и верталась через свій садок. Вона вгляділа в садку Лаврона.

— Обіжає тебе, моє серце, мати, сказав Лаврін, и неначе закрасив матерну лайку своіми ласкавими словами.

— Дарма, що мати лає, аби ти мене тішив своіми очима, сказала Мелашка, глянувши Лавронові в самі сині очі.

Йшла вона за хлібом, садок неначе повяв для неі и листя пожовкло, а як верталася назад, глянула милому в вічі и для неі знов ніби сад розвився и зазеленів и сонце весело на ёму заграло.

И знов в Кайдашевій хаті почалася колотнеча. Кайдашиха почала старітись и стала дуже лайлива та дражлива. Вона нападалась на Мелашку сливе кожного дня, точила іі, як вода камінь. Мотря не любила Мелашку и все чогось підкопувала під неі, як річка під крутий берег. Мелашка жила с Кайдашихою в одній хаті, а через Кайдашиху, Мотря була недобра й до Мелашки.