Од того часу Мелашка знайшла собі ще одного ворога. Мотря не давала ій перейти сіней: вона була сердита на Мелашку за те прокляте сміття. Од того часу в хаті гризла Мелашку свекруха, в сінях та на дворі стерегла іі Мотря.
Настала зіма, настав важкий час для Мелашки. Кайдашиха насілась на неі, як лиха доля: сама спала до́схочу, робила легку роботу, а все важке діло скидала на Мелашку, як на свою наймичку. Молода Мелашка, вкинута в чуже село, між чужі люде, не сміла нічого говорити проти свекрухи и мовчки робила все, що загадувала свекруха. Вона вставала вдосвіта поперед усіх, топила й варила, діжу місила, хліб пекла, ходила прати на став, прибірала в хаті, ще й на полотно пряла. Свекруха гризла, за все докоряла, ще й судила між людьми. Мелашка ні чим не могла догодити свекрусі й свекрові. Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька, та й те траплялось дуже рідко. Старий Кайдаш пив у шинку, приходив пяний до дому и зганяв злість більше на невістці, ніж на своій жінці. Мотря не пропускала Мелашку через сіни и зачіпала іі ущіпливими словами. Лаврін оступався за нею та й годі сказав.
Раз у великий піст перед вербою Кайдаш прийшов у хату вечеряти и вже був зовсім пяний. Сімя повечеряла и полягла спати. Кайдаш збудив Мелашку и звелів подавати собі вечерю. Мелашка насипала в миску гречаних галушок и поставила на стіл. Галушки були холодні, стали тверді й такі густі, як кваша. Кайдаш пхав іх у горло и не міг ніяк запхнути. В ёго повипадали зуби и він ніяк не міг іх розжувати.
— Наварила ж, невістко, галушок! Чи це каміння, чи галушки? сказав Кайдаш до Мелашки: на покуштуй, чи вкусиш? Ти думаєш, що в мене залізні зуби? На! батькові своєму понеси, нехай вдавиться. Це я знаю, нащо вона наварила міні каміння: щоб мене с світа згубити! щоб я скоріше вмер, та покинув вам усе добро! О хура чортів на вашу голову з Лавроном та й с Карпом! Це вже вони змовились, щоб мене галушками вдавити цієі ночі. На! понеси собакам.
Кайдаш взяв у ложку галушку и шпурнув нею на Мелашку. Галушка перелетіла через іі голову и свиснула в комин.
— Оце тобі, а це твоєму батькові! сказав Кайдаш, и друга галушка свиснула, як куля й ляпнула об мисник.
— А це твоій матері! и третя галушка чавкнула на грубі.
— А це тобі, чортів сину, щоб не троів батька! И четверта галушка полетіла на Лаврона и луснула ёго по губах.
