Мелашка росказала проскурниці про своє горе. Добра проскурниця слухала іі й жалкувала за нею. В Мелашки блиснула в голові чудна думка. Несподівано ій впало на ум зістатись в Киіві. Краса міста, краса церков, манастирів одібрала од неі думку навить про Лаврона.
— Найміть мене, матушко, за наймичку. Не піду я додому.
— Коли хоч, то й ставай помісячно. В мене одна робота пекти щодня проскури, сказала проскурниця.
Мелашка сподобалась проскурниці, а од неі одходила тоді наймичка.
— Тут у церкві наші односельчане. Сховайте мене, матушко в свою хату, поки вони підуть з Киіва до дому.
Проскурниця повела іі в свою хату. Хата іі була зараз коло церкви на цвинтарі, в великому домі, в нижнёму етажі, тільки двері в хату були за брамою, на другому дворі. Проскурниця привела Мелашку в пекарню. Пекарня була невеличка, але висока з одним здоровим вікном, переплетяним желізними гратками. Під вікном од стіни до стіни стояв довгий стіл. Ввесь стіл був укритий рядами проскур и великих, и малих, и маленьких, як буває вкрите стігло чередою. На ліжку коло печі, на подушках, прикритих білим простирядном, лежали здорові проскури, як паляниці. Наймичка печатала проскури знамеником.
Проскурниця звеліла Мелашці помити руки и поставила іі в кінці стола виробляти проскури. Мелашка викачувала тісто та все поглядала на двері. Вона боялась, щоб баба Палажка не вислідила іі.
Здорова піч була вже витопляна и пашіла огнем. Через двері було видно в маленьку комнату, де жила проскурниця. В кімнаті було чисто й гарно, як у віночку. На ліжку біліли чисті подушки. На вікні червоніли між зеленим листом китайські рожі. Коло образів з золотими широкими рядами блищала лямпадка. На Мелашку неначе віяв тихий теплий вітер в літній день, такий спокій був розлитий в тих хатах. Вона витачувала проскури, а іі думки літали в Семигорах, коло Лаврона. Слези закапали в неі з очей. Вона втерла іх рукавом.
— Не вернуся до дому, зостануся тут, що Бог дасть, а потім що буде, те й буде, думала Мелашка, втераючи слези рукавом.
Тим часом баба Палажка вистояла службу, запричастилась и повела бабів з церкви. Вона хотіла вести іх у Печері, але на цвинтарі оглянулась на всі боки и примітила, що нема Мелашки.
