Сторінка:Іван Спілка. На чужинї (1917).djvu/20

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 20 —

бобрів ходили ми тільки тодї, як був час. Замісць того, щоби після роботи відпочати, ми йшли до бобрів; у недїлю теж. Ми не забували сьвяткувати недїль та инших сьвят.

Минуло ще трохи часу, аж ось і наша хата була готова: вона вся була з дерева і криша навіть з дощок, а жадного зелїзного гвіздечка не було в нїй, та і деревляних зовсїм було мало. Протеж треба було поставити у хатї печ, поробити лави та стільцї, зробити стіл. Помосту в хатї теж не було, а долівка була застелена широким грубим пальмовим листєм, що бувають завбільшки з аршин. Правда, на печ треба було цегли, алеж ми знайшли на березї глину і пісок і наробили цегли, висушили її і зробили печ. Незабаром були пороблені і лави, стільцї та стіл. Як тільки усе те було в хатї, ми зараз перейшли туди на житє. Отже ми що дня робили; нам треба було обгородити ще подвірє, треба було зробити для коня хлїв, треба було в хазяйстві всякої посуди: як нецок, дїжки, бо нїчогісїнько сього у нас не було, а без сих річий обійтись не можна. Треба було турбуватись і про харч. Як тільки не ставало мяса, ми зараз же або з Петром або з Василем ішли у лїс по добич.

Раз так ходили ми з Петром у лїсї, натомились, а тут ще спека така, що і в лїсї доскуляє. Пити страшенно захотїло ся, а води поблизу нїде нема.

— Що-ж ми без води будемо робити? В ротї страшенно пересохло — каже Петро — аж язик прилип, і не повернеш ним.

— Треба шукати, бо тут, здаєть ся менї, десь повинна бути вода — відказав я. — Давай, розійдемось: ти в один бік, а я в другий, а щоб не згубитись, будемо перекликувати ся.

Пійшли ми. Та не довго нам довело ся перекликуватись. Слухаю, мій Петро замовк. Раз гукнув — не чути, вдруге — теж саме, а втрете — нїчогісїнько. А се трохи згодом як загукає. „Чи не трафилось, думаю, крий Боже, якого нещастя!” Та швидше туди, на його гук. Ось він знов закричав; тепер було ще чутнїйше: тепер я міг розпізнати в його крику радість. Незабаром я стояв біля нього, а він листком набирав воду з течії. Я дуже зрадїв і собі вирвав листок, аби напити