Сторінка:Іван Спілка. На чужинї (1917).djvu/30

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 30 —

ла гнути ся і тріщати і міхоноша злїзла геть до долу. Потім вона знов подивила ся в гору і побачила гильку з дуба що тут поруч ріс; та гилька простягала ся якраз над кущем. Митю скочила вона по дубку на гильку і почала саме над гнїздом обкручувати свій хвіст навкруги гильки. Обкрутивши його кілька разів, вона повисла пикою в низ і думала досягати гнїзда. Та нї, як вона не пнялась, як не простягала свої передні лапи, нїяк не могла досягти. Дуже сердита злїзла вона з дерева; злими очима поглядала вона на дїтий. Вона ще раз поглянула на гнїздо і почала кидати дїти в свій шкіряний на животї мішок. Ось вона вкинула одного, далї другого і стала.

Швидко скочив я з дерева і в одну хвилину був біля неї. Вона простягла ся, мов би мертва, а її дїти, яких не встигла вкинути в свій мішок, поховали ся по кущах. Я зробив з мотузка петлю, накинув їй на шию і зашморгнув. Тепер вона побачила, що її хитрощі не пособили і почала була прикати і плигати, мов кітка. Але після того, як я кілька разів сїпнув за шнурок, міхоноша притихла.

— Треба її привязати, а як будемо йти до дому, то її возьмемо, — казав я Петрови, привязуючи міхоношу до дуба.

— Ото зрадїє Василь, як побачить! — додав Петро.

Він вже був долї і роздивляв ся на міхоношу.

— Здалека так здаєть ся, що у неї кільканайцять очий, ух і голов.

— Еге, дивний зьвірок.

Привязавши міхоношу, ми знов полїзли на дубки здирати мох. А як з сих поздирали, наклали долї купу і полїзли на инші. Ті дубки, на котрі ми тепер влїзли, росли якраз побіч прогалини. Минуло мабуть з годину, як в кущах щось затріщало і захрюкало так наче свиня. Справдї через яку хвилину на прогалину вийшла свиня з поросятами. Се була дика свиня, чи як звуть їх — пекарі. Пекарі пасла ся на прогалинї. Вона трохи тільки відріжняла ся від свійської свинї: у неї були уха короткі, хвоста майже не було, алеж клеваки довгі, так що з рота висовувались. Я хотїв був убити пекарі, щоб поросят половити, вже і рушницю зняв з плеча, та спинив ся. На супротивнім кінци від свинї я побачив високого завбільшки теляти, рудого зьвіра. Голова його була