107
чолї в справі остатньої, фатальної пригоди в коршмі. О четвертій годинї розправа скінчила ся короткою, більше формальною нїж річевою промовою прокуратора і трибунал пішов „на уступ“, а по чверти години голова трибуналу винїс і оголосив присуд, яким признано Костя Думяка винуватим у вбійстві „приватного урядника Антона Годієри“, але з огляду на провокацію покійника і на цїле його несумлїннє поводженє з селянами і дїдичами, далї з огляду, що сам Думяк від разу признав ся до своєї вини, як також з огляду на його двомісячний слїдчий арешт йому даровано решту кари і кошти процесу. Присуд був як на ті жорстокі часи реакції, коли про суди присяжних не було ще й думки в Галичинї, а трибунали судили тяжших провинників дуже часто по вказівках полїтичної власти, дуже лагідний і гуманний, і не диво, що селяни, що на судовім подвірю терпливо на морозї чекали кінця розправи, при появі свобідного Думяка вибухли мимовільними окриками:
— Жива правда в Бога! Най жиє наш Кость Думяк! Най жиє цїсарський трибунал, що не боїть ся судити по справедливости!
І великою валкою, з Думяком по серединї, вони посунули з судового подвіря, місячи ногами посїрілий від їх чобіт снїг. Та ось на самій брамі їх перестрів пан Субота, що ждав тут зі своєю каритою, запряженою в чотири огнисті конї. Він поздоровив громаду свідків, а потім обертаючи ся до Думяка обняв його і поцїлував ся з ним і голосом душеним сльозами промовив:
— Ну, Костю! Доси я вважав тебе анархістом і бунтівником, але тепер бачу, що помиляв ся. Ти чесний чоловік і варт бути моїм зятем. Ходи, сїдай зо мною в мою кариту, бо й так, бачу, твої сани не виїхали по тебе! А вас, панове свідки, прошу завтра всїх до себе в гостину. Попробуємо відновити стару приязнь на новій основі.
Селяни дружно закричали: — Віват наш пан Субота! Віват! Най жиє! — хоч переважно слабо розуміли, що се має бути та стара дружба на новій основі. По свойому зрозумів її Думяк як мимовільний вислов радісного зворушеня свойого тестя, і горячо стискаючи його руку в своїй долонї пішов з ним до карити, яка зараз же рушила з місця.
