5
ський сад обведений живоплотом, а посеред нього двір, невеличкий поверховий будинок з червоно помальованими стїнами, весь обсаджений виноградом, що закриває стїни аж до високих партерових вікон, немов би густа зелень роззявлювала якусь могутню пащу, щоб проковтнути ту червону надбудівлю з блискучими вікнами і зелено помальованим бляшаним дахом.
Як би не той холодний вітер, що реве над селом, валить вікові дерева в лїсї — в часї недавньої розталї їх звалило ся много тисяч пнїв, що тепер лежать у лїсї сїрими купами мов вояки по великій битві, — і як би не те, що рівночасно кипить і клекотить у тім селї і в дворі і на клебанї (так звуть у селї попівську резиденцію), — то село Грушатичі можна би вважати земним раєм, роскішним закутком нашого Підгіря. Положене в плодючій долинї, з трьох сторін обведене не дуже високими горами, що опираючи ся о могутню стїну Дїла від заходу, з двох боків, на північ і на захід, обхопили село широким амфітеатром, мов велетенською зеленою підковою, воно тепер тулить ся в своїх садках, що задля спізненої весни тілько що покрили ся сріблястими бруньками, підперезане двома довгими поясами лоз і вільх, що простягли ся мов два рівно утяті вали вже густої, інтензивної зеленї, а довкола нього широкі, підмоклі луки аж до стіп гір зажовтїли ся корчами лоташу як одноцїльний жовтий килим, де-де покраяний рядами верб, кущами тернини, що цвите білим молоком, або здоровими купами жовтїлї, свидового прутя, калини та лїщини, що купчать ся біля закрутів річки. А над селом вискалюєть ся з зеленї червоний двір, мов сердите, кровю набігле лице, і немов на перекір йому на другім боцї впираєть ся в зелень червона моримуха — здорова церковна баня, а з поза неї якось хитро і несьміло зиркають стїни клебанї. А довкола селянські хати з пошарпаними вітром стріхами, з пообалюваними плотами та парканами, з маленькими підслїпуватими вікнами і з великим, у глибинї душ людських захованим стражданєм, з невпинною боротьбою між надїєю й розпукою.
Провідна недїля. Сонце почало вже хилити ся на західну половину неба, а в грушатицькій коршмі народу як набито. Коршма простора, панщизняна; за часів панщини се було обовязкове місце всїх селянських сходин не менше як церква. Шинківня простора, а сїни ще ширші, лише по кутах затїснені
