Сторінка:Іван Франко. Великий шум. 1907.pdf/27

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

18

— Не кажіть так, бо дожде, — мовив Чапля. — Прийдуть ляндсдраґони і канчуками поженуть нас до роботи. Так як торік було.

— І докиж то так буде? — запитав Халавка. — Панщину нїби дарували, і знов на панщину гонять. Тілько вже тепер не панські гайдукицї, а цїсарські ляндсдраґони.

— Я вам кажу, — озвав ся Яць Коваль, — пани все ще надїють ся вернути панщину. По всьому видно. Адже візьміть нашого пана: як би він був певний, що панщина не верне, то чи ж не мусїв би був зараз по її скасованю понаймати собі слуг, накупити плугів та борін і взяти ся власними силами вести своє ґосподарство? Нї, він 1848 р. впер ся: мусить громада обробляти менї, я не маю як і відки, — і ми мусїли піти й обробляти його. А торік знов те саме: сам своїми силами не робить нїчого, а на нас насилає ляндсдраґонів. Видите, жиє в тій думцї, що панщина ще не скасована і незабаром вернеть ся назад.

— Господи, Господи, і ще якийсь Русин! — зітхнув Халавка.

— Руська кість, а ляцьким мясом обросла, — завважив Чапля.

— Правду мовите! — сказав Яць. — Що він за Русин? що в руського попа сповідаєть ся і причащаєть ся, до руської церкви ходить і руські сьвята справляє — овва. Не бійте ся, в церкві він між нами не стане і в нашім крилосї не сяде, але йде на своє коляторське місце за іконостасом. На свої сьвята нас не запросить, як ми одні одних запрошуємо. Оженив ся з Полькою і дома все по польськи, тай звичайно, як пан, усе з панами руку тягне. Що нам з такого Русина! Лиш очи нам блахманить тим своїм русинством.

— Торік аж плакав, як нас ландсдраґони прали канчуками. „Мої дїти! Що вам стало ся! Адже я ваш брат, Русин, а ви менї таке робите!“ А не бій ся, ландсдраґонам не сказав: „Дайте їм спокій!“

— І завтра знов буде плакати, я певний, — сказав спльовуючи один із слухачів.

— У нього мягке сердце, але тверде слово, — докинув Чапля.

— А Господи ж мій, та доки-ж того буде? — зітхнув Халавка.