20
— Так, так, усї ми чули.
— В мене десь і патент друкований є, — мовив Чапля.
— І в мене, — докинув Халавка. — Я оправив його в рамцї за скло і повісив на стїні між образами.
— Можеш викинути його звідтам і не сквернити святі образи. Він не має нїякої вартости.
— Як то не має вартости? — крикнув Яць. — Цїсарське слово і не має вартости?
— Хиба хто перечить тому? — запитав Яць.
— Ого! Скасували цїсарське слово! — сказав з притиском Кость Думяк. — Сьогоднї в містї чую: витрублюють, вибубнюють на ринку. Приходжу близше, народу купа, а возний у серединї вичитує циркуляр із ґубернїї: панам за панщину призначена заплата. Мають усї зголошувати ся до уряду, дістануть облїґації, а сплатити ті облїґації мусить сам край.
— То значить ми! — скрикнув Яць бючи себе долонею по колїнї.
— От тобі на! Робили, терпіли, тепер ще й плати, — зітхнув Халавка.
— А богатож тої сплати? — запитав Чапля.
— Вже я того не дослухав ся, чи шісьдесять, чи сто шісьдесять мілїонів. Грубі мілїони!
— Господи, аби нас усїх продав, то би такої суми не зложив! — скрикнув Яць.
— То з нас помалу стягнуть, не бій ся. То нам розложать на роки, до того дочислять ще в двоє або в троє стілько процентів, аби ще й дїти і внуки наші мали що двигати панщизняний тягар. Так тепер способу добирають! — з гіркістю в голосї мовив Думяк.
— Але може то ще брехня? — закинув Яць. — Та чи чув же хто таке, аби касувати цїсарське слово? Хто на те має право?
— Але ґуберніяльний циркуляр! — завважив Чапля. — Значить, із цїсарської ґубернїї!
— Говоріть! ґубернїя цїсарська, а ґубернатор панський. Може справдї ґубернатор на свою руку зробив се для панів.
— О, від того можна всего надїяти ся. Грабя Ґолуховський! Сам польський пан, то скрізь за панами руку потягне.
— Польський пан і нїмецький прислужник! — мовив Яць.
