Сторінка:Іван Франко. Великий шум. 1907.pdf/44

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

35

щини і вживав „хлопское нарѣчіе“ лише в розмові, борони Боже в писаню. Маркіян Шашкевич, Вагилевич, Головацкий і инші їх товариші, що в 30-их і 40-их роках, не вважаючи на цензурні тиски, пробували класти основи нової, народньої лїтератури, були в його очах молодики, новатори, знаряди польської інтриґи, небезпечні аґенти революції, яких повинна переслїдувати і сьвітська і духовна власть, бож і в церковні справи вони вносять розстрій та вільнодумний дух. Та рівночасно він був противником Поляків, уважаючи їх усїх за „підшитих революцією“ та обурюючи ся на їх заходи коло златинїзовання руського обряду, на їх інтриґи против руської єрархії та на їх зневажливе поводженє з руським сїльським духовенством.

Нераз на празнику, по десятій лямпцї вина він з иншими попами-патріотами затягав польську, але Русинами зложену пісню:

Kto Lach, ma strach!
Car ostro zdrajców napiera,
Wolność zmyśloną odbiera!
Paskiewicz niech żyje!
Na zgubę — na czyję?
Lachow, Lachow, Lachow!

Сї остатнї слова вимовляли ся остро, з московська, і будили великий запал серед попів-патріотів.

У р. 1848 о. Квінтілїян кинув ся був у вир полїтичної аґітації; на народнїх вічах у маю і червнї промовляв завзято против Поляків і за се потерпів; одно з таких віч розбила польська ґвардія народова, маючи головно на метї „zabić popa, co na Polskę szczeka“; о. Квінтілїян таки й дістав дещицю і спас ся від гіршого лише розпучливим скоком крізь вікно на вулицю. В осени тогож року він зробив ся завзятим речником подїлу Галичини на польську і руську часть, тай тут знову потерпів несподїване „посрамленіє“ від своїх власних парафіян. Кілька разів він на проповідях загрівав їх до того, щоб підписали всїм селом петицію до державного сойму за подїл Галичини, та на диво, чим острійше і горячійше він промовляв за тим, тим опірнїйше ставали против сего підписуваня грушатицькі мужики. Вони були прінціпіяльні вороги всякого підписуваня, бояли ся, що се буде „або на панщину, або на більші податки“ і нїякі докази та масні лайки о. Квін-