65
На сей заспів відповів згідними, притишеними голосами хор свашок:
Ой ізленули три ангелоньки з неба,
Ой сїли, впали у Костенька на дворі,
А із дворонька у мальовані сїни,
А із сїнечок у пахучі покої,
А у покоях на тисовії столи,
Взяли в ручечки барвінкові пучечки,
Позолотили зеленії листочки,
Позолотили тай нам благословили,
Аби ми з ними сих віночків довили.
А тут мов рій бжілок забренїли голоси дївчат, Галиних дружок:
Збірная днинонька субота,
Збирала Галюня подружки;
Засадила їх за столи,
Завдала вона їм роботу:
Зелений барвінок складати,
Шлюбнії віночки звивати.
„Співайте, подружки, не сидїть,
На мене ся, молоденьку, не дивіть,
Бо в мене туженька не мала:
Від рідної неньки відстала“.
Повіяло якимось дивним духом по хатї; навіть найстарші свахи втирали сльози, навіть запечені пекарки, що пріли біля печи, плакали та хлипали як малі дїти, а дївчата-співачки затулювали хусточками заплакані очи.
Та ось сцена зміняєть ся. Вінки доплетено, позолочено і повішено під образами, а свахи-пекарки несуть на руках дїжу з короваєвим тїстом і ставлять на столї. Як тиха річка бренить спів свашок:
|
Короваєве тїсто |
