Сторінка:Іван Франко. Великий шум. 1907.pdf/81

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

72

Ті ще не скінчили, а вже при иншім столї зачали похвалу горілки:

Горівка не дївка,
Не шанує поділка,
Огнем у крови грає,
Дуріє і співає.
Горілочко годна,
Випю тебе до дна,
То стане від тебе, парухи,
Світ як банька, люде як мухи.

По печенї йдуть іще печені кури, надївані яблоками, які стрічає співана похвала:

Сидить кокошка в садку,
Будуть курчата в статку;
А кокош сидить на вишни,
Йому кокошка на мисли.

Та ось на рештї обід кінчить ся. Розносять ще медяники та горіхи, а свахи й тих присмаків не лишають без похвали:

Солодкий медяник, солодкий,
Так як час утїхи короткий.
Поки його згадувать мусиш,
Не один твердий горіх розкусиш.

Обід скінчив ся; свахи заспівали:

Встаньмо, бояре, встаньмо,
Честь Богу, хвалу даймо!
На самий перед
Господу Богу,
Господареви,
Господиненьцї,
Всїй челядонцї
За краснії вжитки.
Ой щож нам були за вжитки?
Були наїдки й напитки.
Ой то нам були борщове,
Що аж гнули ся столове.
Ой то нам були печенї,
Ой то нам були перчені.