74
|
Візьми вороги під ноги, |
Всю ніч іще йшла гульня, грали музики, ходили кухлї пива і чарки горілки з рук до рук, вела ся гучна забава. Галя сидїла серед свашок і слухала їх пісень та оповідань, та з посеред молодїжи частїйше й частїйше лунали сороміцькі піснї, безсоромні, сьмілі, плястичні і оріґінальні, та при тім наівні і чисті в своїй натуральности як твори Сапфони й Арістофана. Атмосфера ставала душною, Галя чим раз палкійше поглядала на Костя, і нарештї молодят зі співами й вівканєм і прикладками й плесканєм у долонї і з вистрілами пістолетів завели до комори і лишили самих.
Минав рік за роком, а по селах ще стояв „великий шум“. Пани присмирнїли і по короткій полїтичній гулятицї 1848—49 поприсїдали в домах. „Панів тиснуть, а мужикам лекше“, говорили селяни, що без глубшого розуміня річи хвалили собі часи реакції по 1848 роцї, поки подїї вже з другої половини 50-их років не переконали їх, яка передчасна і марна була їх радість. До того по недавнїх тїсних роках се була пора надзвичайних урожаїв. „Родить як на збитки“ — говорили мужики. Досить було як будь роздряпати землю, як будь уткнути в неї якесь насїнє, все росло, розвивало ся і приносило несподївані та нечувані давнїйше плоди. І се зайвартїло людям у головах, думали, що все так буде і так має бути, прикладали ся до працї як найменше, а шуміли по коршмах, нахвалювали ся, що ось то ми, нам Бог дає і хто против нас? Але лихо не спало і чатувало на них із пидтиха, та як прийшла його пора, дало себе в знаки як і слїд лихови.
І в Грушатичах ішло так само як по инших селах. У полї робили мало й лїниво, за те по коршмах сидїли день у день, особливо старші, батьки родин, пили й роздебендювали про полїтику, снуючи фантастичні пляни та бавлячи ся сплетнями. Цїкавили ся такими справами, як любощі молодого цїсаря з якоюсь жидівкою, як тим, чи швидко Польща буде, яку обіцяв відбудувати французький Наполїон, як тим, чи швидко москаль Турка за море вижене. Все се були „казети“ устні,
