77
в дуже поміркованім тонї, доказувала шкідливість пянства і доконечність того, щоб духовенство виступило против сеї пошести і кінчила ся реєстриком тих селян, що готові були заприсягти в церкві на тверезість, але о. Квінтілїян вилаяв їх прилюдно і не допустив до присяги. В консисторії був тодї канонїк Лев Кордасевич, який ще з давнїйших лїт мав якісь контри з о. Квінтілїяном. Він звернув увагу на Думякову суплїку, взяв її за притоку до виданя першої куренди до духовенства, якою звернено його увагу на пянство народа і поручено йому дбати всякими способами про отвереженє селянства, особливо способом доводженя людий до добровільної присяги на тверезість у церкві. О. Квінтілїян разом із сею курендою дістав від консисторії упімненє, аби „залишаючи свій дотеперішнїй і консисторії добре відомий звичай грубіянського і згірдного поводженя з селянами, по батьківськи заняв ся їх поученєм і наводив їх на добру дорогу, а не відганяв від сьвятої присяги на тверезість“. Рівночасно Думяк дістав від о. Кордасевича власноручний лист, у якім хвалено його ревність в вірі і дбайливість про отвереженє народа і передано йому пастирське благословенство від епископа на дальше веденє розпочатого дїла.
З сими письмами вийшла забавна історія, що причинила ся до більшого заостреня відносин між о. Квінтілїяном і грушатицькою громадою. Одержавши куренду, написану як би навмисне на перекір його поглядам висловленим у розмові з Думяком, і прочитавши упімненє писане власноручно о. Кордасевичем, він закипів страшенним гнївом і постановив собі не відчитувати сеї куренди в церкві і не згадувати про неї зовсїм, бо вона буцїм то прислана для відомости самих духовних, а не для загалу вірних, а за те в найблизшій проповіди виляти свою злість на тих, кого він уважав своїми ворогами.
І справдї найблизшої недїлї прочитавши євангеліє і навязуючи до тих слів, що праведники будуть терпіти гоненія і переслїдуваня, так як терпів їх Христос, він виголосив таке поученє:
— Чулисте, христіяне, слова святого євангелія, а чи знаєте, до кого вони відносять ся? Отже знайте, що вони в нинїшню днину відносять ся до мене, вашого душпастиря. Чи мало я труджу ся для вашого спасенія, чи мало проповідую
