Сторінка:Іван Франко. Великий шум. 1907.pdf/87

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

78

вам боже слово, чи мало упоминаю вас, абисте не були злодїями, лїнюхами, клеветниками, обжирцями та пяницями, абисте були людьми, а не свиньми, а ви анї вухом не ведете на мої науки, анї оком не кинете на тї стежки, які вам показую і як ті свинї в калюжу так ви вперто бродите в своїх гріхах. Чи я тому винен, що мої слова відскакують від вас, як горох від стїни? Нї, я тому не винен; видно, сам Пан Біг оглушив і затвердив вас на мої слова, як того єгипетського фараона, аби не пускав Жидів із неволї. Але я вам кажу; прийдуть на вас кари, так як на фараона язви єгипетські. Прийдуть незабаром, бо ви не вменшаючи своїх гріхів ще побільшаєте їх. Задля вас підняли ся против мене два Іюди Іскаріотські, два гонителї і клеветники, один той Корда в Перемишлї, що його всї знаєте, а другий між вами, стоїть ось тут і дивить ся на мене, а імя йому — Манта!

І він при тім пальцем показав на Думяка, що стояв у першім рядї господарів.

— Оті два клеветники взяли ся їсти мої печінки, пити мою кров і рвати моє серце. Вони набріхують на мене і саміж судять мене. Манта мантить і бреше і крутить усе на своє, а Корда коробить і дусить і знущаєть ся по своїй уподобі. Манта підлещуєть ся, а Корда ригає злобою і ненавистю. Се ті дві гадини, що завзяли ся зігнати мене зо світа. Але Бог не допустить, щоб вони доконали свого дїла. Ще я домолю ся на них і на всїх вас божої кари і язви єгипетської і покаянія і нинї і прісно і во віки віков. Амінь.

Усї вірні перехрестили ся з привички при тих словах, а о. Квінтілїян ще раз злобно окинув їх оком, обернув ся від них і пішов у вівтар служити далї службу божу.

Селяни не дуже здивували ся таким закінченєм проповіду; для них се не була нїяка новина, що їх панотець ганьбить їх поіменно на проповідях, показує на них пальцями та прикладає до них погані або й соромні прозвища. Так само не була для них новістю лайка на Корду, себто на о. Кордасевича, який був парохом у Грушатичах перед о. Квінтілїяном і полишив по собі добру память у селї. Дивно було людям лиш одно — за що се їх парох раптом так люто накинув ся на Корду й Манту і чому як раз злучив їх обох до купи як своїх гонителїв.