79
По богослуженю вийшовши з церкви всї люди, великі й малї, стовпили ся на цвинтарі, обступивши Думяка. Гули запитаня: що таке стало ся? Чого він накинув ся на вас? Яку нову пакість зробив йому Корда? Думяк мусїв пояснити.
— Бачите, панове громадо, то так було. Нас кількох захотїло було присягти в церкві від горівки, щоб не пити її хто рік, хто три роки, хто десять, а хто й до віку. Панотець не радив нам присягати, бо присяга страшна річ, „а я, мовляв, знаю вас, пяниць і брехунів, що ви й пану Богу присяги не додержите. Ідїть геть і не пийте, коли не хочете, а Божого імени не покликайте даремно“. Я написав про се до консисторії і просив пояснити нам, темним і безрадним людям, чи наші духовні мають навчати нас на праву дорогу і відводити від пянства, чи може мусять мовчати про се тому, що отверезїнє народа підкопало би панську пропінацію і вменшило би доходи цїсарського скарбу. Отже консисторія видала до всїх парафій письмо, яким велить парохам остро й пильно виступати против пянства і приводити людий до присяги на тверезість, а отець Кордасевич написав до мене ось який лист.
І Думяк прочитав усїй громадї лист канонїка і любленого нею колишнього пароха. У многих закрутили ся в очах сльози, почули ся голоси:
— Ось правдивий батько народу, що бажає нам добра, не так як наш панотець!
О. Квінтілїян, стоячи край дверий церкви під притвором був свідком усеї тої подїї, але зцїпивши зуби мовчав, почуваючи мабуть, що поступив собі сьогодня не зовсїм тактовно. Проте коли люди розійшли ся, він замикаючи церков буркотав сердито сам до себе:
— От іще гадина! От іще анархіст! Ось як він під мене підкопуєть ся! Але чекай, я тобі не таке покажу! Будеш ти мене тямити!
Думяк нїчого не знав про панотцеву погрозу анї про те, чим панотець думав „заїхати“ його. Він тоїж недїлї написав лист до о. Кордасевича, в якім подякувавши йому за його батьківське писанє і піднїсши, що слова його листу зворушили декого з його бувших парафіян до слїз, оповів подрібно зміст проповіди о. Квінтілїяна. Розумієть ся, о. Кордисевич із
