87
говорив комісар. — А того не бачите, що біда не чекає. Надїєте ся на урядову акцію, так як би уряд був святий. А чи ви знаєте, що значна часть урядників Нїмцїв тягне за селянами і лагодять ся титулом отсих сервітутів обдерти вас із половини вашої батьківщини? Чи знаєте, яким духом віє против вас у найвисших сферах? Адже там ви все ще “unzuverlässig“ а то й „reichsfeindlich“, адже там богато високих голов про те тілько й думає, щоб вам укоротити руки на користь хлопства не з иншого, як тілько з полїтичного приводу. А ви сидите собі спустивши рукави тай граєте іділлю з селянами, що тілько й чигають на те, аби вас пустити з торбами. Не бійте ся, вони мають добрий нюх, тай не бракує таких, що їм нашіптують до вух дїявольські ради. А се не переливки, ходить о грубі мілїони, ходить, можна сказати о ваше житє або смерть.
Комісар аж задихав ся і урвав свою промову. Його худі груди заходили і спирали йому дух у горлї, а лице набігло кровю. Пан дивив ся на нього якось милосердно, мов на хору людину, хоч не можна сказати, що комісареві слова не трафляли йому до серця і не відживлювали там старих, панщизняних поглядїв на відносини до селян.
— Алеж пане комісарю! — аж крикнув пан Субота обіймаючи його за плечі, — хто-ж вигадав договорювати ся до такої сердитости! заспокійте ся! Я не позволяю вам так говорити, а то бою ся за ваше здоровлє. Ще світ не кінчить ся, ще маємо час обдумати і оборудувати всякі справи. Ходїть лучше на гумно, відхлипайте ся троха і відпочиньте, тодї й можемо поговорити спокійнїйше.
— Я спокійний! О, я дуже спокійний, — відповів усміхаючи ся пан комісар. — Але в мене бурить ся кров, коли бачу, як одиноке ядро галицької цівілїзації отак безрадно і без інїціятиви здаєть ся на ласку долї, на добру волю тої мужицької черняви, що рада би втопити його в ложцї води. Я не можу мовчати, мене серце болить.
— Ну, годїж бо, годї, — вцитькував його пан Субота і таки підвів його з місця та потяг із собою на гумно. Він добре знав, що обуренє пана комісаря в значній мірі нещире, що він грає комедію і бє на ефект, не маючи нїякої підстави так дуже розбивати ся за поправу долї дїдичів, а коли на
