Сторінка:Іван Франко. Герод (б.д.).djvu/10

Тебе в нутрі, клади належну плату
Ось тут на руку Баттара й візьми
Собі своє й роби з ним що захочеш.
Отеє до нього я сказав, панове,
А ви, не маючи тут більше свідків,
Судіть по справедливості се діло!
А як тілесної потрібно проби,
Як у невільників, то я й на те готов.
Ну, Фалесе, бери мене на муки,
Лише наперед положи пеню!
Отак і Мінос, бачиш, із вагою
Не видав би справедливіший засуд.
А втім, панове, най вам не здається,
Що судите тут справу Баттара,
Татуня бідних тих дівчат,— о ні!
Тут діло всіх нас, чужинців, що в місті
Тім живемо. Тепер ви покажіть,
ІЦо острів ще гідний тої слави,
Що тут жив Меропс, що Фессал знайшов
Тут захист, і Геракл, і що Асклепій
Сюди прибув із Трікка, та що тут
Родила Феба в радості Латону^[1].
Усе те зваживши, ви розсудіть
По справедливості се діло, аби той
Фрігієць і тепер побитий подобрів
І давня приповідка через нього
Не показалася брехнею в нас^[2].

Переклад писано в д 9—13 листопада 1913.

пояснення

 

1. Сей екскурс чужинця в місцеву міфологію острова Косу характеризує дуже добре звичаї покутних адвокатів що, бажаючи промовити до локального патріотизму судіїв, відкликалися до місцевих божеств та культів, мішаючи іноді навіть безпідставно місцеве з загальнонародним, так як тут примішано Геракла до божеств — опікунів Косу. Головним богом-опікуном того острова був Асклепій, якого там по-місцевому називали Паяном і на якого честь. побудований був на тім острові величний та славний храм.
2. Давня приповідка, захована в Григорія Кіпрійського, що «фрігієць тільки битий добрий», аналогічна до нашої «жид тільки печений добрий».