Ця сторінка ще не вичитана
III. У ШКОЛІ
ОСОБИ
Л а м п р і с к, учитель.
Метротіма, проста жінка.
Коттал, її син, малий хлопець.
Евтіас і два інші ученики.
Метротіма
(приносить хлопця на плечах)
Нехай тобі, Лампріску, любі музи
Дадуть життя щасливе осягнути!
Лише здійми з плечей мені тягар,
Аби йому з самого рота вийшла
Ота погана параї
(Ставить його на землю.)
Горенько моє!
Всю хату зрабував для гри за гроші,
Кісток йому вже не досить, Лампріску,
Якусь біду ще більшу він задумав.
Де двері того вчителя стоять,
Який щомісяця жадає свого
Гіренького зарібку, хоч би я
Тут плакала й кровавими сльозами,
Не скаже, хоч убий. Але криївку,
Де міхоноші, всякі волоцюги
Ночують, знає добре й іншому
Покаже. А нещасні таблички,
Які щомісяця старанно воском
Я поливаю, сироти лежать
