Сторінка:Іван Франко. Герод (б.д.).djvu/3

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Метріха
Та ні! Се ж не в образу!

Гілліс
Та я не те, дитино! Скілький час
Сидиш уже сама, мов удовиця,
Без чоловіка! Відколи твій Мандріс
Поїхав до Єгипту, десять місяців
Уже пройшло, а він хоч би тобі
Листочок написав! Покинувши тебе,
Знайшов десь іншу. Там же божий дім,
У тім Єгипті! Хто чого захоче,
Того й дістане, скарбів чи науки,
Власті чи сили й слави. Там театри,
Філософи, там золото, там хлопці,
Там храм богів-братів, король шановний,
Музей, вино і всякеє добро,
Якого лиш захочеш. А жінок
Більш, як на небі божім звізд блискучих![1]
А гарних, наче ті богині три,
Що Парісу явилися колись,
Аби він красоту їх розсудив[2]
Най невимовно буде їм! А ти, нещасна,
Хіба ж тобі не сумно так лежати?
Тепер далека ще від тебе старість,
Але повзе помалу рік за роком,
І постарієш ти й нестямишся.
Краса зів’яне, посивіє волос...
Тому послухай ти мене, не гайся,
Два-три деньки весело проведи!
Моя в тім голова! Ти знаєш, човен
Не вдержиться, як якір лиш один.
Життя твоє ще досі, мов те небо
Без хмар,— та чи воно так завше буде?
Іще пливе твій човен спокійненько,
Але хтозна-який загрозить вітер?
І хто тоді тобі поможе в бурі,
Чия міцна рука спасе тебе?
Мов запечатане, будуще наше темне,
Нестійне наше щастя — адже знаєш
Сю приказку. Отже, послухай лиш!

 
  1. Похвала Єгипту, яку автор вкладає тут в уста Гілліси, хоч, може, не дуже відповідна в устах простої міщанки, важна з культурно-історичного погляду як образок культурного життя в Єгипті в часі коло р. 270 перед Хр. Із того, що сказано тут про музей, театри та філософів, можна догадуватися, що купець із острова Кос пробував в Александрії, тодішній столиці Єгипту, в часі панування короля Птоломея III, прозваного Евергетом (доброчинцем), який від р. 273 разом із своєю сестрою Арсіноєю за життя одержував божеські почесті.
  2. Натяк на відому троянську сагу про суд Паріса, який із трьох богинь, Гери, Афіни та Афродіти, що здалися на його суд у суперечці про те, котра з них найкраща, дав першенство Афродіті і через те зробився першою причиною пізнішої руїни Трої.