панну, коли не можеш знести її присутности?“ Він відповів на се славною канцоною, що починаєть ся словами: „Жінки, що маєте, любови розумінє“, якої повний переклад подаю далї ст. 85.
Далї оповідає Данте про смерть її батька, про свою хоробу і як він у горячкових снах бачив її мертвою. Сї сни справдили ся — Данте видужав, а його кохана вмерла. В безмежнім болю він кличе, наслїдуючи слова Єремії: „О, як запустїло се многолюдне місто! Як повдовіла володарка народів!“ — ось які свої слова:
О ви що ходите любови шляхом,
Пождїть і поглядїте![1].
І далї оповідає, як по смерти коханої він спроневірив ся їй, обернувши свої симпатії до якоїсь благородної панї (donna gentile), що зі співчутєм дивила ся на нього з вікна супротилежного дому. Та по якімось часї він знов отямив ся, його кохана показала ся йому ві снї, і він кінчить своє оповіданє ось якими словами. „Оттим то коли сподобаєть ся Тому, яким кермують ся усї річи, що моє житє потріває ще кілька лїт, я надїю ся заговорити про неї таким способом, як нїколи ще нї про яку не було говорено. І тодї нехай він, Господь усякої ласки й щедроти, зволить узяти мою душу туди, де вона могла-б побачити величність своєї злі панї, що просвітлена глядить у лице того, qui est per omnia secula benedictus“.
Хто була та панї, що першою своєю появою збудила в серцї 9-лїтнього хлопця таку могутню пристрасть і зробила ся провідною звіздою цїлого його житя? Данте називає її Беатріче. З того, що він подає про неї, ми можемо дізнати ся, що вона була Фльорентійка, дочка якогось фльорентійського патріція, уроджена 1266 року, отже рік молодша від Данта, а померла десь
- ↑ Див. далі, ст. 82.
