Сторінка:Іван Франко. Зівяле листя. Третє видання. 1922.djvu/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 —  5  — 

песимізму. Не тільки сам я, але — се стало мені відомо зараз тоді — також значна часть публики зовсім инакше зрозуміла ті поезії, і я надіюся, що й теперішнє покоління знайде в них не одно таке, що відгукнеться в його душі зовсім не песимістичними тонами.

Пускаючи до друку се друге видання, я, де можна, поробив язикові поправки, хоч се не скрізь було можливе. Не потребую, здається, додавати, що прозова передмова до першого видання, яка й тут друкується без зміни, також не більше, як літературна фікція. Давати ключ до пояснення поодиноких із тих віршів, не бачу потреби; мені здається, що й без автобіоґрафічного ключа вони мають самостійне літературне значіння.

Львів, дня 10. падолиста 1910.

Іван Франко.