Сторінка:Іван Франко. Малий Мирон і иньші оповіданя (1903).pdf/100

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 88 —

І він показав ослячу лавку. А сам побіг до таблицї, вхопив крейду і на боковій стїнї тої лавки, на самій її серединї написав великими буквами UPAW.

— Тут маєш сидїти, де твоє нове імя написане! Ану, марш!

Я не знав, чи плакати, чи соромити ся, чи випрошувати ся. Я, сказавши правду, не розумів ситуациї, і мовчки перенїс ся на своє нове місце. В клясї зробив ся невеликий гамір; дехто сьміяв ся; иньші, видно, також не зовсїм добре розуміли, чи се був дотеп, жарт о. професора, чи кара, а коли кара, то за яку провину?