маленька, жовта, що показала нам о. Телесницького в його новій ролї. Ся перша не видержала довше двох днїв напруженої працї. За нею прийшла иньша, блїдо-соломяної барви, густо-суковата і значно грубша. Ся була любійша нашому катови, бо її суки причиняли більше болю, від її ударів повставав дужший крик, писк, лемент, — і о. Телесницький серед того вереску та пекла бігав по клясї регочучись, затираючи руки, підскакуючи та приговорюючи. Він особливо любив острити свій дотеп на прозвищах своїх — не знаю, чи учеників, чи жертв.
— Козакевич! Ти походиш від козаків. Терпи козаче, атаманом будеш!
І тростинка в роботї, чи була яка причина, чи нї. А що Козакевич був хлопчина малий, слабосилий і мав тоненький, пискливий голос, то при його зойках о. Телесницький реготав ся і жартував:
— Ов, ти мабуть не від козаків походиш, а від кози. Козю-козю-козю бе! Козю-козю-козю бе!
І бє й любує ся несьвіцьким вереском дитини. А покине сього, дивись, за пару мінут чепить ся Мороза за якусь помилку в табличцї множеня і вже знов жартує:
— Мороз — Боже його помнож! А ти як множиш, га? Neun mal neun ist neun und
