Оба Лїмбахи, батько й син, жили далеко на Завізнім передмістю. Хоча стояло лїто, було горячо і дощу не було давно, то про те на вулицї були глубокі калюжі невилазного болота, в якому одна по одній стрягли селянські фіри навантажені дровами, які вони возили на соляну жупу. Хатина, де жили Лїмбахи, була вбога передміщанська лїпянка, під соломою, брудна та обшарпана. Малесенькі, темні сїни, з яких ішли маленькі, чорні дверцята на право й на лїво; праворуч у нужденній цюпцї з одним вікном жили Лїмбахи; лїворуч, у кухнї, так само малій, але значно чепурнїйшій, жила властителька хати, ґосподиня, що віднаймала другу половину Лїмбахови, та за якусь невеличку плату давала своїм жильцям також їсти і прала їм те немноге шматє, яке було у них.
В цюпі, де жили Лїмбахи, було темно, брудно та непривітно. Голїсїнькі стїни, два ну-
