Хто він був, із якого стану, з якого міста, з якого роду? Про се його питати менї якось нїколи не прийшло до голови. Кожда розмова з ним, то був вилет у якісь повітряні краї, в немежовані степи духового житя, естетичних питань та привабливих творів людської фантазії, де всякі питаня дїйсного, практичного житя, а властиво тої мізерії, що нас окружала, щезали, по просту переставали істнувати. Ми переживали в такі хвилї те, що Ґете писав про Шіллєра:
Und hinter ihm im wesenlosen Scheine
Lag, was uns alle bändigt, das Gemeine.
Я так і не дізнав ся нїколи, чим властиво займав ся, чим жив у Дрогобичі Лїмбах, з чого вдержував — хоч у тій крайнїй нуждї, з якої не вилазив нїколи — себе й свойого сина. Його імя, його преділєкція до нїмецької лїтератури і цїлковитий брак якої будь патріотичної ноти в його розмовах — се була теж