Сторінка:Іван Франко. Малий Мирон і иньші оповіданя (1903).pdf/167

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 155 —

одна з тих його прикмет, що робила розмови з ним привабними для мене і не допускала до них анї тїни фальші та робленого патосу — велїли догадувати ся, що він походив із нїмецької, мабуть урядницької родини, що зайшла до Галичини. Які були первісно його обставини, які школи він кінчив, яке становище займав і з яких причин опинив ся на днї бідности, на тій абсолютній площі пролєтарського житя, на якій я застав його — не знаю. З деяких натяків у розмовах — рідких і нецїкавих — з його сином я міг догадувати ся, що й сам старий Лїмбах був первісно якимсь урядником, мав жінку, яка вмерла з гризоти над його поведенєм, доживши того, що її чоловіка за щось прогнано зі служби — одним словом, була якась тиха, мовчазна траґедія в його семейнім житю, і тїнь тої траґедиї лежала перегородою між сином і батьком. Син майже нїколи не брав участи в розмовах батька з учениками, державсь осторінь, вічно занятий лєкціями, якими заробляв на удержанє своє а може й батькове. Чи й старий Лїмбах давав які лєкції, не знаю; здаєть ся, що нї. Близшою до правди менї видаєть ся поголоска, яку повторяв дехто в Дрогобичі, що він займав ся покутним писарством, але й тут я з власного спостереженя не можу сказати нїчого.

Чи він пив? І того не знаю. Пяним я його не бачив нїколи, горівчаного духу від нього