— Ну, добре, — мовив Міхоньский. — Але знаєш ти що, се тілько одна половина Одиссеї, оте все, що ти мені тут розповів.
— Одна половина! — скрикнув здивований хлопець.
— Еге, одна половина.
— Значить, є ще й друга?
— Є й друга.
— А де? можна просити пана професора?
— Тут вона. В тій самій книжцї. Візьми її і прочитай ще раз, а тодї розкажеш менї й другу половину.
Борис був троха розчарований, узяв книжку, але кілька день не мав охоти брати ся на ново до читаня.
— А що, знаходиш другу половину Одиссеї? — запитав його Міхоньский.
— Нї, не знаходжу.
— А читаєш ще раз?
— Читаю.
— Не бреши, Борисе! — на пів лагідно, а на пів якось жалісно скрикнув Міхоньский. — Ти не зачинав другий раз читати, а то-б певно знайшов і другу половину. Правда, що не зачинав?
— Не зачинав, — сказав засоромлений Борис.
— То то й є! Адже я знаю, що такий розумний хлопець як ти як прочитає таку розумну книжку як Одиссея, то мусить знайти й другу її половину.
