зашуміло в голові від тих несподївано розкритих перед ним далеких перспектив.
— Не лише можна але й треба, — мовив Міхоньский.
— І є надїя дійти в таких річах до правдивої відповіди?
— Скажи: до якоїсь відповіди! — з притиском мовив Міхоньский. — Що значить „правдива“ відповідь? Що для нас правдиве, для иньших, пізнїйших може бути вже не зовсїм правдиве. Головна річ: відповідно поставити питанє і дати на нього відповідь згідну зі звісними нам фактами. Иньші будуть мати більше фактів, або розумітимуть наші факти не так як ми, то й відповідь їх буде иньша. Ну, та годї про се. Ще маєш час на такі річи. Ти ще — він усьміхнув ся ласкаво — на плянїметричнім поглядї стоїш. Читай далї! Читай не богато, не швидко, а старай ся доходити до стереометричного погляду. Тодї поговоримо про се більше.
Від того часу Борис під проводом Міхоньского прочитав усї найкрасші твори Ґетого, Шіллєра, Лєссінґа та Вілянда. Шекспіра читав у нїмецькім перекладї, бо в Перемишлї не було нїкого, хто-б навчив його анґлїйської мови. За принукою Міхоньского він зараз у пятій клясї записав ся на французьке, і по двох роках дійшов до того, що міг у оріґіналї читати Молїєра, Расена та Корнеля. Знаючи латин-
