ську та французьку мову він при помочи Міхоньского легко вивчив ся італїйскої, перечитав обовязкове I promessi sposi Манцонї, та його тягло до Данта й Аріоста. Міхоньский радив йому лишити собі їх на час по матурі, а тим часом поглублював його розумінє прочитаних авторів розмовами про твори чільних майстрів усесьвітної лїтератури. Добачаючи в Грабових відповідях та рефератах, що він із плянїметричної — по його термінольоґії — стадії розуміня переходить до стереометричної, він давав йому читати докладні житєписи даних авторів, збірники їх листів, мемуари їх самих та їх сучасників і тим приучував його з одного боку розуміти всякий твір людського духа на основі того часу і тих живих людських взаємин, яких він був витвором і виразом, а з другого боку призвичаював його розуміти історію даного часу, так сказати, аналїтично, із сьвідоцтв та настроїв тогочасних людий, а не з готових шабльонових конструкцій шкільних підручників. Тодї по за шкільними підручниками були в модї серед ґімназияльної молодїжі більші „Weltgeschicht”-и Роттека й Шльоссера, та Міхоньский не радив Борисови читати їх.
— У загальних нарисах, — мовив він — маєш усесьвітну історію в школї. Сю мусиш вивчити, хоча там девять десятих дурницї. По що тобі ще збільшувати той баляст і набивати собі голову готовими конструкціями, які для
