Сторінка:Іван Франко. Малий Мирон і иньші оповіданя (1903).pdf/21

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 9 —

шов сусїд Мартин, що з вилами й граблями квашив ся до сїна.

— А ти чого тут стоїш? Он там мати кличе тебе. Чому не йдеш до дому?

— Та я хочу йти, але бою ся.

— Чого?

— Та от, адїть! — І він показав бездонну синяву в водї. Мартин не порозумів.

— Ну, та чого тут бояти ся? Адже плитко.

— Плитко? — спитав недовірливо Мирон. — А от яка глибінь!

— Глибінь? Ади, що не глибінь, — сказав Мартин, і як був у ходаках, так і перейшов через брід, мало й замочивши їх. Той перехід Мартина осьмілив і Мирона і він перейшов через воду і побіг горі огородом до дому.

— Який се дурний хлопець! Пять лїт має, а ще броду боїть ся, — пробовкнув сусїд і пішов до сїна.