Сторінка:Іван Франко. Малий Мирон і иньші оповіданя (1903).pdf/24

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 12 —

— Як, як?

— Та так, що як не затикати вуха пальцями, то чути, як курка кудкудакає, а як заткати, то чути тілько шум.

Батько зареготав ся, а мати остро позирнувши на Мирона, сказала намахуючи йому ложкою:

— Іди приблудо, йди! Такий парубок великий, що вже би далї женив ся, а такі дурницї говорить! Чому ти нїколи не погадаєш наперед, що маєш сказати, а все десь таке ляпнеш, мов на лопатї вивіз?… Таже чоловік усе чує вухами, і шум і кудкудаканє.

— А чомуж не чує разом? Тілько як не затикати вух, то чує кудкудаканє, а як заткати, то чує шум? — запитав малий. — От потрібуйте самі! — І він справдї для перекони заткав свої вуха пальцями.

Мати проворкотїла ще щось, але відповіди на те питанє не знайшла.