Цю сторінку схвалено
IV.
А вже найбільша була біда Миронови з тим мисленєм! Не вмів мислити, тай годї. Що тілько бувало скаже, все якесь не таке, як треба, все мати або хто будь другий каже йому:
— Та чому ти, тумане вісїмнацятий, не помислиш уперед, що маєш казати, а так бовтаєш, як той рибак бовтом бовтає!
І що вже бідний Мирон не намучив ся, щоб вимислити а потім сказати щось розумного, — нї, не можна, тай годї. Бідний Мирон прийшов до того переконан , що він не вміє мислити!
Ото раз сидить уся родина при обідї довкола великого стільця на серед хати. Мати подає капусту. Капуста добра, з салом, ще й крупами засипана. Всї їдять її мовчки. Малий Мирон укусив разів зо два, а далї задивив ся на те, що так тихо стало в хатї, нїхто й слова не
