щоб іще став відповідати тобі на твоє гусяче питанє!“ А в тім може й для того не відповів, що сам не знав.
Пішли горі селом. Батько нїчого і Гриць нїчого. Аж прийшли перед просторий, старий будинок під соломою, з комином на верха. До того будинка йшло богато хлопцїв, таких як Гриць, або й більших. По за будинком по городї ходив пан у камізельцї.
— Грицю! — сказав батько.
— Га! — сказав Гриць.
— Видиш оту хату?
— Видзу.
— Памятай собі, се школа.
— Ба, — сказав Гриць.
— Сюди будеш ходити вчити ся.
— Ба, — сказав Гриць.
— Справуй ся добре, не пустуй, пана професора слухай. Я йду, аби тебе записав.
— Ба, — сказав Гриць, майже нїчого не тямлячи, що говорив батько.
— А ти йди з отсими хлопчиками. Візьміть його, хлопчики, з собою!
— Ходи! — сказали хлопчики і взяли Гриця з собою, а тим часом батько пішов у огород поговорити з професором.
