Гуси, звичайно — дурні гуси, і сим разом не знали про радісну зміну, яка їх чекала. Через цїлий рік Грицевої шкільної науки їх пас малий сусїдський хлопчик Лучка, що звичайно тілько й робив на пасовиску, що копав ямки, лїпив паски з болота та пересипав ся порохом. Про гусий він не дбав зовсїм і вони ходили самопас. Нераз їм лучило ся зайти в царину і тодї від пошкодованого приходилось їм витерпіти богато проклять, а навіть побоїв. А крім того нещастє кілька разів того року зловіщим крилом перелетїло понад чередою. Пять молодих гусаків і десять гусок господиня попродала в містї; важко прийшлось иньшим розлучати ся з ними. Стару попеласту гуску забив хворостиною в шкодї сусїд і в варварській безсердечности припяв бездушного трупа за лапу до тоїж хворостини, волік його так
