через цїле пасовиско, а відтак кинув господареви на обору. А одного молодого гусака, красу й надїю череди, забив ястріб, коли раз відблукав ся від своєї ріднї. Але про всї ті тяжкі та невіджалувані страти череда сего року була більша нїж торік. Дякувати білому гусакови і гривій гусцї, тай ще двом чи трьом молодим її донькам, череда сього року виносила звиш 40 штук.
Коли Гриць появив ся між ними з прутом, знаком своєї намісницької власти, зразу всї очи звернули ся на нього і тілько один нїміючий сик здивованя дав ся чути. Але анї білий гусак, анї грива гуска не забули ще свого колишнього доброго пастиря і пшвидко пригадали собі його. З голосними викриками радости і трепотанєм крил вони кинули ся до нього.
— Де-де-де-де? — цокотїла грива гуска.
— Адже в школї був, — відповів гордо Гриць.
— Ов! ов! ов! — дивував ся білий гусак.
— Не, віриш, дурню? — крикнув на нього Гриць і швякнув його прутом.
— А сьо-сьо-сьо? А сьо-сьо-сьо? — дзьоботїли громадячись коло нього иньші гуси.
— То нїби, що я навчив ся? — формулував їх питанє Гриць.
— Сьо-сьо-сьо-сьо? — дзьоботїли гуси.
— А баба галамага! — відповів Гриць.
