— Писати!
Його наукова дїяльність в тій хвилї щасливо скінчила ся, — тепер починала ся його економська дїяльність. Щоб показати се наглядно, він сильно стріпнув пальцями, аби стрясти з них учений крейдяний порох, і замісь нього взяв у руки свою тростину. І немов орел слїдить з гори за добичею, так і він озираючись по клясї, зійшов із підвисшеного ґрадуса і почав свій обхід.
Перший, на котрого навинула його зла доля, був якийсь маленький, слабенький і дуже заляканий школярик. Він увесь у потї, нагнувши ся над скриптурою, працював зо всеї сили, аби вдержати перо в дрожачих пальцях і що хвиля позирав на таблицю, стараючись виводити на папері такі самі кручки, гачки та ковбаси, які вивела вправна економська рука на таблицї. Та ба, рука його дрожала, кручки, гачки та ковбаси виходили ломані, нерівні, — навіть перо непослушне що хвиля крутило ся в пальцях, скрипіло, порскало, немов гнївало ся чогось і бажало як найшвидше з них видобути ся.
Валько став над ним, мов кат на душею, і злобно всьміхаючись, не кажучи й слова почав приглядати ся його роботї. Бідний хлопець прочув лихо і до решти стратив усяку власть над своєю рукою і над непослушним пером.
