Сторінка:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu/101

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
X.

Цри вечері помимо докторського запевненя був присутний старий Темницький. Доктор мовчав і старав ся навіть не глядїти на Целю. Старий Темницький був також якийсь понурий, а Целя, яка надармо ломала собі голову над тим, що властиво хотїв сказати їй доктор, сама не мала охоти розпочинати розмову. Тож зараз по вечері відійшла до свого покою, толкуючи ся тим, що завтра рано мусить устати до служби.

Мусїла переходити через кухню, де на момент зупинила ії Осипова, оповідаючи про сторожа, який упивши ся наговорив грубіянств господареви каменицї, а особливо старому Темницькому, про котрого на всю вулицю викрикував такі погані історії, що аж слухати гидко.

— Ну, але буде йому за те в полїції! — додала стара.

— Як то, його взяли на полїцію?