Сторінка:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu/124

— 116 —

вирве ся на самоту, в лїс, на толоку, то співає-співає, а властиво галайкоче без тями, людям на сьміх, а собі мабуть на полекшу, а бодай на забутє, на опянїнє та безтямність.

---